Четверг
28.03.2024
14:29



Авторизация

Поиск
загробный мир книга Соболев Велесов Круг поселение Дикое поле обряд Купало фото Михаил Нечай мольфар Славяне община десятник дружина князь копное право род сотник староста 1984 авиация контроль россия слежение божественная девочка Женщина обычаи традиции археология захоронение новгород АЧС Россельхознадзор свиньи стерильная зона украина чума Донецк арест взятка гривна евро иван пащенко крупная сумма Пащенко Суд чиновник арии Аркаим АРКОНА бус вера Летопись пирамиды руны Русколань дождь жара засуха урожай донбасс Дух легенда поверье рудник существо Уголь шахта шубин весна заклички заклички весны масленица масялна обряды язычество
Онлайн
Наш опрос
Поддерживаете ли Вы самоуправление с Копным Правом?
Всего ответов: 74
Календарь
Праздники славян
Други
Дарисвет
Славянская Библиотека :: Славянское Язычество: славянская культура; искусства и ремёсла, РОДные боги, духи и существа, книги, музыка различных стилей, видео, клипы, календарь, традиционные славянские праздники, Вече.

Рейтинг Славянских Сайтов

Статистика





















[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Модератор форума: Радомира  
Форум » Гудьба » Современное творчество » Сучасні пісні
Сучасні пісні
РадомираДата: Понедельник, 12.04.2010, 12:23 | Сообщение # 1
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Пісня про матір

Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.

- Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
- Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.

- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли у вись рушники.
"Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

 
РадомираДата: Понедельник, 12.04.2010, 12:57 | Сообщение # 2
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Ти, земле моя

Слова: Юрій Рибчинський
Музика: Олександр Осадчий

Куди не кинеш оком – безмежнії поля
Розкинулась широко свята моя земля,
Як сизокрилий сокіл, як в травні журавлі
Я чую спів землі, криничний спів землі,
Священний спів землі.

Приспів:
Хто мене в літа ранкові
Вчив добру і вчив любові -
Ти земле моя,
Хто мені в юнацькі роки
Дав дорогу в світ широкий -
Ти земле моя,
Хто мені дав чисту воду
Із джерел мого народу -
Ти земле моя,
Хто мені дав сонце миру
І в майбутнє світлу віру -
Ти земле моя..

Над морем і над гаєм хай лине пісня ця,
Нехай вона єднає усіх людей серця,
Нехай її почують космічні кораблі
Як вічний спів
землі, криничний спів землі,
Священний спів землі.

 
РадомираДата: Понедельник, 12.04.2010, 13:03 | Сообщение # 3
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Місячний оберіг

Я буду з тобою уві сні й наяву,
В очі ввійду сльозою, в душу смутком ввійду.
Даждьбога просила, - не почув, не почув,
Стрибога молила, - він у травах заснув.
Доля моя - чекати з перехрестя доріг,
Ясен місяць благати, щоб тебе оберіг.

Ой, місяченьку, сину Даждьбожий
Нехай твоя луча та й допоможе,
Нехай простелить ладі милому
Срібну доріжку, ой тай, додому.

Ничить трава, та й жалощами,
Кичить зигзиця гуком печалі.
Встають над світом криваві зорі,
Течуть по світу криваві ріки.
І нощ грозою птич убудила,
Померло, згасло червлене сонце.

Ой, місяченьку, сину Даждьбожий
Нехай мої гуки ладі поможуть.
А як після ночі зорі розтануть,
Ці слова дівочі оберегом стануть.

Ти наче небо, я наче птиця,
Ти наче річка, я мов вода.
Ти наче спрага, я мов криниця
Ти поцілунок, я мов вуста.
Ти наче шепіт, я наче стогін,
Ти наче тіло, я мов душа.
Ти наче сумнів, я наче спогад,
Ти наче вітер, я мов свіча.

Слово моє на всі часи
На день і на ніч,
На віки вічні
Я буду з тобою.

Я буду з тобою уві сні й наяву
В очі ввійду сльозою, в душу смутком ввійду.
Ладо мій милий, коли б мені крила,
Я б до тебе прилетіла!..

 
РадомираДата: Понедельник, 12.04.2010, 13:06 | Сообщение # 4
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
В’ється красне сонечко золотою вишнею,
По безодні-моречку, по небеснім листячку,
По небеснім листячку, по земнім коріннячку,
по зеленім гіллячку, по рожевім цвітечку...
Білий вітер-велетень заплітає кісоньки
З лагідної вербоньки, з ніжної берізоньки,
заплітає хмарками, і дощами теплими,
і серцями добрими, і серцями щедрими!
Проростай, зерниночко, у землицю зоряну!
Свята намистиночки сіють люди-Орії!
Прокидайся, земленько, матінко величная,
кличуть діти-лебеді з вирію правічного!
Русь! Аратта сонячна! Небо – твоє серденько!
Зацвітай, калинонько! Завивайся, вербонько!
 
РадомираДата: Среда, 14.04.2010, 09:28 | Сообщение # 5
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Вітре буйний! Буття неспокою!
Джерело незагнузданих сил!
Подаруй ти нам сили стрімкої,
Дух прозріння до нас принеси!
Розірви, роздери, розпанахай
Хитру сітку підступних облуд!
Розбуди славну Волю й Відвагу,
Що згубив наш охрещений люд!
Вітре буйний, забутий Стрибоже!
Заспівай нам пісні давнини –
Хай вони наші душі стривожать,
Щоб прозріли і дочки, й сини!
Пролети, прокотись диким чвалом!
Розметай чужобоже сміття!
Щоб і сонні, й... байдужі повстали!
Зворуши нас! Бо рух – то життя!
 
РадомираДата: Вторник, 08.06.2010, 15:21 | Сообщение # 6
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Пісні Олесі Сінчук

Лада

Прокидаюсь у ніжність ранку,
У смарагдовий подих сонця,
Срібні дзвоники – сміх із ганку –
Долітає в моє віконце.

Ой, Ладо, Ладо...
Ой, Ладо, Ладо...
Ой, Ладо, Ладо...
Ой, Ладо, Ладо...
Ой, Ладо, Ладо...
Ой, Ладо, Ладо...
Ой, Ладо, Ладо ла...

Лель гукає в долину літа,
В казку лагідну і мінливу,
Сходить в серці вогненним дивом
Квіт купальський, піснями вмитий

Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо ла!

Будем зорі в долонях пестить,
В жар співучий стрибать босоніж,
І шукати у хмарах сонних
Князя-Місяця білий перстень

Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо ла!

Ой, на Купала, на Купала
Біла лебідка прилітала,
Вінок із вогню заплітала,
Та в бистру річку та й пускала,
Та в бистру річку та й пускала,
Свого милого закликала.
-Пливи, віночку, річечкою,
Знайди милого в дальнім краю!

В морі Купалочка купалася,
Радо на сонечку сушилася,
Радо на сонечку сушилася,
Чистими росами вмивалася,
А як пішла вона до лісочку,
То зірвала собі жар-квіточку,
А тая квіточка з вогню, з вогню,
Дай же ти, дай мені долю ясну!
В морі Купалочка купалася,
З нашим Купалочком побралася!

Гори, гори ясно, щоби не погасло! 12 разів

Щастя! Небо в обійми кличу,
П'ю єднання одвічну радість,
І вплітаю у крила райдуг
Душі рідні – сонячні свічі!

Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!
Ой, Ладо, Ладо!

Храм Вогню

Із кори та віття храм...
Стиглі трави стелю там,
Запашні ї покоси.
Життєдайную суру
Диво-храму жертвую
І полинові коси.

Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні!
Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні!

Підіймаються вогні
Мчіть на білому коні
Осяйна вогневиця!
Співом-казкою бринить,
В небо зоряне летить
Вогнекрилая птиця.

Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні!
Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні

Пломінь той – Дажбожий знак,
Мудрий старець і юнак,
Воїн дужий!
Меч вогненний – у руках,
Ми здолаем сум і страх
В наших душах.

Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні!
Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні

Вогняну Вкраїни суть
Діти Сонця бережуть,
Сіють зерна.
Проростай, таємний жар,
Запалай, єднання дар,
понад терні!

Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні!
Брате, Вогню!
Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні!

Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні!
Брате, Вогню!
Крильми торкни
Серця промені ясні!

Серця промені ясні!

 
РадомираДата: Вторник, 22.06.2010, 11:05 | Сообщение # 7
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Євшан-зілля

Євшан-зілля, євшан-зілля
Що росте на Україні,
У трояндах, у ромашках,
У волошках в житі синіх.
Там настоюються чари
На гіркому чебреці,
Вип’єш ти цього узвару
І позвуть місця близькі.

Приспів:
Де вітри вдихав степові,
Де кохану цілував,
Де до ранку у діброві
З нею сонце зустрічав.
Де річки течуть блакитні,
Дозріває урожай,
Вип’єш зілля, знову рідний
Пригадаєш милий край!

Ти його степів дитина,
Ти його ланів плуга,
Це для тебе Україна
Зготувала свій узвар.
З половецької давнини
Міф зберігся у віках,
Що любов до Батьківщини
Зілля збуджує в серцях.

Приспів

Євшан-зілля, євшан-зілля
Що росте на Україні,
У трояндах, у ромашках,
У волошках, в слові милім.
Вип’єш ти цього узвару
І додому поведе,
Серце стомлене стежину
В Батьківщину віднайде.

Приспів

 
РадомираДата: Понедельник, 16.08.2010, 10:24 | Сообщение # 8
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Відьма

Зранку до вечора
Трудяться рученьки,
Пестять холодну росу.
Очі, що зорі,
Сяють іскристо,
Вітер плете їй косу.

Приспів:
Моя відьмо, моя віро,
Моя леле свята,
В тобі світло,
В тобі миро,
І життя, життя,
Життя!

Трави-сестриці
Ховають лиці,
Заздрять твоїй красоті
І навіть сонця
Золоті промінці
З неба шепочуть тобі.

Приспів

Ніжками босими
Землю зігріла
Ходила, квітка росла,
Словами-перлами,
Ліками-веснами
Ніжністю крил летіла.

Приспів

В ніч на Купала
Зілля збирала,
Вінок пустила у даль,
Цвіт папороті
Людям віддала,
Щастя не було їй, жаль.

Приспів (2)

В тобі!

З ранку до вечора
Трудяться рученьки,
Пестять холодну росу...

 
РадомираДата: Четверг, 23.09.2010, 08:41 | Сообщение # 9
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Автор: Антоніна Гармаш (Литвин)

Хто ви, предки мої, вільнолюби?
Чом і ймення забрали у вас?
Хто віками штовхає до згуби
Ваші думи, пісні і слова?
Де сховали джерела таємні
Невмирущого духу свого?
Плюндрували свої й чужоземні –
Та ніхто не зміг знищить його.
І коли віднайдеться стежина,
Що до рідних скарбів приведе?
І чи знатимуть діти Вкраїни
Батька-матір обличчя святе?!
Ну, куди приведе нас дорога
За чужими богами услід?
Рідні очі забутого Бога
Ледь зоріють крізь марево літ.
Як зірвать віковічне закляття,
Що наш Дух предковічний гнітить?
Ким заковані Доля і Щастя,
Що вели нас у дивні світи?
Земле рідна! Даруй нам прозріння:
Хто ми? Що ми? Яка наша суть?
...Бо як ми не торкнемо коріння –
злі вітри наш і слід рознесуть.

 
Форум » Гудьба » Современное творчество » Сучасні пісні
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск: