Пятница
22.09.2017
05:34



Авторизация

Поиск
загробный мир книга Соболев Велесов Круг поселение Дикое поле обряд Купало фото Михаил Нечай мольфар Славяне община десятник дружина князь копное право род сотник староста 1984 авиация контроль россия слежение божественная девочка Женщина обычаи традиции археология захоронение новгород АЧС Россельхознадзор свиньи стерильная зона украина чума Донецк арест взятка гривна евро иван пащенко крупная сумма Пащенко Суд чиновник арии Аркаим АРКОНА бус вера Летопись пирамиды руны Русколань дождь жара засуха урожай донбасс Дух легенда поверье рудник существо Уголь шахта шубин весна заклички заклички весны масленица масялна обряды язычество
Онлайн
Наш опрос
Клуб народной традиции - что бы Вы хотели?
Всего ответов: 155
Календарь
Праздники славян
Други
Дарисвет
Славянская Библиотека :: Славянское Язычество: славянская культура; искусства и ремёсла, РОДные боги, духи и существа, книги, музыка различных стилей, видео, клипы, календарь, традиционные славянские праздники, Вече.

Рейтинг Славянских Сайтов

Статистика





















[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 1 из 11
Модератор форума: Радомира, Beloslav 
Форум » Славянство, Родная вера, традиция » От предков к потомкам » Сорочка
Сорочка
РадомираДата: Пятница, 20.11.2009, 11:53 | Сообщение # 1
Обавница
Группа: Администраторы
Сообщений: 199
Награды: 0
Репутация: 5
Статус: Offline
Сорочка є не тільки предметом одягу, естетичним фактором, але й виконує певну магічну функцію. Увесь процес, пов`язаний з виготовленням сорочок, їх одяганням і носінням, супроводжувався цілісною системою чітко визначених дійств і обрядів. До наших днів дійшло повір`я, що зодягнена навиворіт натільна сорочка – вірна ознака того, що її власник зіткнеться з неприємностями, особливо це стосувалось дітей.
Для нареченої було за святий обов`язок подарувати вишиту сорочку своєму судженому. Юнка заздалегідь готувала вишиванку, суворо дотримуючись канонів. При її пошитті користувалися визначеною системою оберегових функцій. Особливо це стосувалось нанесення узорів. Сідаючи за вишивання, дівчина зверталася до святої П`ятнички [Мокоші] – за поміччю, просячи у неї «спору й талану».
Процес вишивання, як правило, супроводжувався наспівами. Вважалося, що вишиванка, виготовлена під мелодійний супровід, принесе її власникові довголіття, щасливу долю й удачливе подружнє життя. Найбільше увага концентрувалася на оздобленні нагрудного розшиву – ці узори мали оберегти власника від «лихого ока» та темних сил. Цій меті слугували й мережки на кінцях рукавів та горловині.
Пацьорки, за допомогою яких стягується комірець, сукали з кольорових вовняних ниток, на яких з обох кінців прилаштовували китички. Вони також виконували обережну функцію (як в чоловічих сорочках, так і в жіночих блузах).
Чітко визначалися дні виготовлення сорочок. Не годилося краяти полотно й шити його в суботу [день Кощного Бога]. Найкращою ж дниною для шиття вважався четвер. За повір`ям, таким виріб довго носитиметься, а його господар, якщо сорочки нікому не позичати, доживе до глибокої старості.
Сорочки були обрядово-святкові та буденні. Коли розпочиналися, наприклад, жнива, то жінки вбирались у спеціально виготовлений одяг: з вибіленого тонкого полотна, з невеликими узорами – білими нитками по сірому тлі чи сірими по білому; поділ був оздоблений карунками. Через спеку працювали в самих сорочках, без спідниць. Деінде так звані жнив`яні вироби готували щороку, а в інших регіонах приберігали попередні. Коли ж ішли вимочувати коноплі, то зодягали товстіші, себто «сірі» сорочки, які не так бруднилися і були теплішими.
Кожна юнка заздалегідь запасалася «вінчальною сорочкою»: на полотні вишивала чимало узорів гладдю чи хрестиком; барвистість мала уберегти молоду «від зурочин». Таку сорочку зберігали протягом усього життя, зодягаючи її лише на великі свята чи урочисті події (коли видавали заміж дочку чи одружували сина). Нерідко іменний виріб переходив у спадок дочкам або внучкам і вважався «найдорожчим приданим». Коли ж дівчина виходила заміж, то мала сама вишити також не менше 10-12 святкових і повсякденних сорочок.
Чимало вірувань було пов`язано із одяганням сорочки. У давні часи новонароджених загортали в старий убір тата, якщо це хлопчик, і в мамин, якщо це дівчина. Коли малюк навчився ходити, то змінювали білизну щосуботи. На Полтавщині вважалося, що зодягати чисту сорочку в неділю вранці – «то для Бога», вдень – «для людей», а по заході Сонця – «на нечистого». Не добре було чинити це в понеділок [Марин день], для жінки – це на смерть чоловіка.
Щоб до дитини не пристав пристріт, на Чернігівщині, виходячи на люди, зодягали сорочки «пазухою назад»; якщо ж хвороба приставала, то, за свідченням П.Чубинського, одяг немовляти спалювали. Од пропасиці, яка тільки-но почалась, хворий скидав надворі сорочку, навершував її якимось важким грузилом та біг, не оглядаючись, до хати, щоб зодягти нову; стару можна було використовувати через день. На Поділлі вірили, що хвороба може перейти від людини до людини, якщо «жінки перуть білизну на одному камені».
А також всім відомий вислів стверджує про оберегову функцію сорочки: «в сорочці народився».
 
Форум » Славянство, Родная вера, традиция » От предков к потомкам » Сорочка
Страница 1 из 11
Поиск: