Четверг
27.07.2017
19:53



























Четверг
27.07.2017
19:53



Авторизация

Категории раздела
Народное творчество [1]
Стихи, поэмы, прозы
Книги [0]
История [23]
Легенды [15]
Песенник [10]
Обрядник [20]
Поиск
загробный мир книга Соболев Велесов Круг поселение Дикое поле обряд Купало фото Михаил Нечай мольфар Славяне община десятник дружина князь копное право род сотник староста 1984 авиация контроль россия слежение божественная девочка Женщина обычаи традиции археология захоронение новгород АЧС Россельхознадзор свиньи стерильная зона украина чума Донецк арест взятка гривна евро иван пащенко крупная сумма Пащенко Суд чиновник арии Аркаим АРКОНА бус вера Летопись пирамиды руны Русколань дождь жара засуха урожай донбасс Дух легенда поверье рудник существо Уголь шахта шубин весна заклички заклички весны масленица масялна обряды язычество
Онлайн
Наш опрос
Поддерживаете ли Вы самоуправление с Копным Правом?
Всего ответов: 68
Календарь
Праздники славян
Други
Дарисвет
Славянская Библиотека :: Славянское Язычество: славянская культура; искусства и ремёсла, РОДные боги, духи и существа, книги, музыка различных стилей, видео, клипы, календарь, традиционные славянские праздники, Вече.

Рейтинг Славянских Сайтов

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0






















Каталог статей

Главная » Статьи » Песенник

Декілька віршів Василя Стуса (нашого земляка)

     В мені уже народжується бог ,
     і напівпам"ятний ,  напівзабутий ,
     немов і не в мені ,  а скраю смерті ,
     куди живому зась - мій внук і прадід -
     пережидає ,  заки я помру .
     Я з ним удвох живу .  Удвох існую ,
     коли нікого .  і гримить біда ,
     мов канонада .  Він опорятунок ,
     я ж білоусто мовлю : порятуй ,
     мій господи .  Опорятуй на мить ,
     а далі я ,  оговтаний ,  врятую
     себе самого сам .  Самого - сам .
     Він хоче поза мене вийти .  Прагне
     рятуючи донищити мене ,
     аби на протязі ,  на буряних вітрах
     я вийшов сам із себе ,  наче шабля
     виходить з піхов .  Хоче вийти геть ,
     щоб згасла свічка болю .  Щоби тьма
     впокорення мене порятувала
     інобуттям .  іножиттям .  Найменням
     уже невласним : ось він ,  той загал ,
     яким кермує той шалений бог ,
     котрий в мені воліе народитись
     / а я ще тую свічку посвічу ,
     аби мені не смеркло передчасно ,
     просвітлоі дороги свічка чорна -
     неначе перемога крадькома / .


На Лисiй горi догоряє багаття нiчне  

 

На Лисiй горi догоряє багаття нiчне,
I листя осiнне на Лисiй горi догоряє,
а я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю,
чи Лиса гора впiзнала б мене.
Середина жовтня, пора надвечiр'їв твоїх,
твоїх недовiр i невiр i осiннього вiтру.
I вже половина життя забуваеться. Грiх
уже забувається. Горе i радiсть нехитра.
Середина жовтня — твоїх тонкогорлих розлук,
I я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю,
чи я вже помер, чи живу, чи живцем помираю,
бо вже вiдбринiло, вiдквiтло, вiдгасло, вiдграло навкруг.
Та досi ще пахнуть тужливi долонi тобi,
I губи гiркi аж солонi i досi ще пахнуть,
I Лиса гора пролiта — схарапудженим птахом,
I глухо, як кров ув аортах, надсадно гудуть голуби.


Сидимо біля погаслого вогнища,
     перетрушуємо в долонях попіл,
     розтираємо витухлі геть вуглини:
     а що як зажевріе раптом жар?
     Тут темно і темно там і ще далі темно,
     але жар ніби жевріе.
     Ось він ! задумано каже друг,
     очі його туманіють страхом.
     Бачу,  відказую скорбно другові,
     придивляючись до нічних світлячків.
     Сидимо біля погаслого вогнища -
     століття,  друге,  трете,
     жар не стухає,  не гасне.
     Такщо друг,  коли невіра його нестерпна,
     називає купину вічним вогнем
     і просить сірника,
     щоб запалити цигарку.

 

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.



Категория: Песенник | Добавил: Радомира (14.08.2009)
Просмотров: 2113 | Комментарии: 4 | Рейтинг: 3.5/2
Всего комментариев: 1
1  
просто чудово панове

Имя *:
Email *:
Код *: