(уривок)

З Мовчання з'явилося Слово,
Слово стало Матір'ю Мови,
Мова народила Людину,
Людина - батько Духу,
Дух у сяйві Слова
Повертається до Великого Мовчання.

Де зачинається Слово?
Хто дав йому путь і гарт?
З якої виходять основи
Пісня, роздум і жарт?

Стежки не паперові
Слово вперед ведуть, -
Буйне дерево Мови
Корінням сягає в Суть...

Суть - Материнське Лоно
Дії, світла, життя,
Те, що над всі кордони
Творить Вічне Життя!..

Слово - Дитя Великого Мовчання - заблукало на манівцях людської псевдоісторії. Сини Хаосу нав'ючили на Слово вантаж безглуздя, жорстокості та суєтності, перетворили Боже Дитя на віслюка для своїх забаганок, знущань, підлих замірів та мізерної втіхи. Туман нерозуміння оповив свідомість людей, бо правдива суть Слова затьмарена брехнею і відносністю. А затьмарене Слово жити не може в світі облуди й ганьби: воно задихається і вмирає на хресті щоденного рабства, у темниці безпросвітності.

Зруйнувати домовину Слова, повернути Боже Дитя Людині, воскресити в слові безцінну вартість Материнської Першосуті - мета і обов'язок кожного творящого думання.

Ходімо, побратими, ходімо, любі посестри, тисячолітніми стежками народу рідного, спробуємо розшукати на них загублені скарби материнської полум'яної Мови.

Воскресни, Огненне Слово, осяй своїм дітям шлях із в'язниці німоти у Світлицю Великого Мовчання…

Слово - диво Всесвіту.

Його появу жадають пояснити хитромудрими науковими теоріями, начіплюють на Слово безліч одежин різних епох і народів, аж доки воно забуває про своє первородство і стає кріпаком того чи іншого мовного насильника.

Слово - не раб потреби, не дитя необхідності, а Принц Всесвіту, сокровенне серце Вічного Буття. Кореневі слова в будь-якій мові не просто стихійне, волюнтарне поєднання звуків, а природне звучання тої Першооснови, котра стоїть за явищем, річчю, істотою, суттю. Видозміна слів у різних народів - лише різне забарвлення того ж таки вияву завдяки переломленню в розмаїтих шкельцях прагнень і психік.

Зовнішній Космос (природній всесвіт) і Внутрішній Космос душі тісно, нерозривно пов'язані. Той зв'язок виявляється в слові, а опісля - у думці, у дусі.

Абетка - ніби чарівна арфа. Кожна буква - струна. Сонце, зорі, дерева, квіти, птахи, ріки, моря, вітри, люди, звірі гори, поля - весь розмаїтий світ Великої Матері - торкається вібруючих струн, творячи чаклунську симфонію Мови. У природньому всесвіті ми знаємо ту першооснову, котра лягла підвалиною буття, стала чарівливою ниттю, що з неї зіткано наше життя: то є дарунок Світовида-Ярила, невидима Божа вібрація, вічне джерело радости, енергії, сили - ПРОМІНЬ СВІТЛА.

Променю в мові відповідає звук РА. Він і є вібраційною основою абетки, котра збуджує до дії, до життя інших своїх братів, напоює їх силою і певністю, радістю, і повнотою вияву. Доки людина не оволоділа в дитинстві звуком РА, вона інтуїтивно відчуває, що мова її ще неповноцінна.

Могутній вібраційний звук РА і стає по праву першонародження символом сонця, світла, радості.

Бог Сонця РА відомий всім народам.

Самоназва сонця - РА - могла зникати, замінювалася іншими (Світовид, Ярило, Сонце, Дажбог і т. д.), але всі мовні сонячні діти залишилися в душі народу протягом тисячоліть. Гляньмо...

Радість (Ра-дість, Ра-дає... тобто це почуття дає Ра, світло, сонце).

РОБОТА (інші форми РАБОТА) - (Ра-бути, бути в обіймах Ра, буття радості, світла, натхнення. Так високо пращури оцінили роботу, творчість, як продовження місії сонячного променя на землі). Ось чому РАБ, РОБІТНИК, ТВОРЕЦЬ - істинні діти Сонця, його воїни, його виконавці, його промені. Ось чому за ними майбуття, а не за тими, хто віками визискував їх, не маючи повноважень РА-СВІТОВИДА. Оскільки Ра є основою самого буття, то перемога робітників творців неминуча, а поразка синів темряви - лиш справа часу.

РАЗУМ (РОЗУМ) - дивовижне поєднання понять УМ (уміти, збагнути, оволодіти) і РА/РО. Ра з Ум дають Людину Мислячу, котра дарунок світла - Ра сполучує з умінням творити, поєднувати хаотичні елементи стихій у гармонію осмисленого буття.

Це слово, крім ознаки наявності осмислення, усвідомлення, творення, - означає і об'єднання (РАЗОМ, тобто воєдино, вкупі). Отже, місія Розуму є всеоб'єднання світу, всіх його проявів. Людині Мислячій доручено бути господарем, будівником Космосу.

РАЗ. Початок лічби. Вона природно бере початок від Сонця. Кожен бачить ЄДИНЕ джерело буття щоденного, тому звук Ра законно очолює число.

Разом з тим пращури інтуїтивно відчували небезпеку роздрібнення світу, тому
РАХУВАТИ - це Ра-ховати, затемнити єдиний промінь, подрібнити його в нескінчених проявах розділеного світу (Розділити - це РА - ділити).

РАДА - від слова РАДІСТЬ. Радитись - це опромінитись РА, радісно об'єднатися в спільному прагненні знайти основу, прийнятну для всіх. Не може бути злої ради, поганої ради, бо це вже ЗРАДА, тобто відхід від РАДИ, РАДОСТИ, від Ра. Отже, зрадники прирікають себе на вічний загин, бо вони перестали бути синами Світла, розірвали пуповину життя.

Не вживайте поєднань погана порада, недобра рада тощо. Рада, порада можуть бути лише світоносні, добрі, щирі, сердечні.

РАЯТИ, РОЗРАЯТИ - вернути в душу людини Ра, світло, радість. Ра - країна Світовида, Сонця, Ра, казкова країна щастя.

РАЙДУГА - світоносна дуга, ворота Ра, брама Сонця. РАНОК - схід Ра над світом.

РАЛО, РАЛИТИ - орати землю (О-РА-ТИ), підготувати її до весняної сонячної пори, пори Ра.

ПОРА - по-Ра, після Ра (час після сходу Ра, коли людина зобов'язана встати до праці. Пізніше слово "пора" стало універсальним, кажеться, мовиться навіть "нічна пора", а це неможливо по суті слова: ПОРА - лише сонячний ранок. Ось чому "на порі" - це означає в розквіті сил, радості, творчості, життя.

ПАРУБОК - юнак, котрий на порі, готовий до одруження, що шукає собі пари.

ПАРА - подружжя, об'єднане променем РА, освячене вогнем. Хлопець і дівчина прадавніх часів питали одне одного:
- Ти радий мені?
- Радий.
- Ти рада мені?
- Рада.
- Стрибнеш зі мною через РА?
- Стрибну.

Вони бралися за руки, стрибали через буйне багаття і ставали ПАРОЮ, обвінчаною богом РА.

ПРА - найдревніший, найдавніший. Той, що почався ще в епоху Ра - першосвітла. Ось чому
ПРАЩУР (П-РА-ЩУР, Пра-чур). Чур - хранитель роду, предок. Пращур - сонячний предок.

РАМА - маючий світло, той хто несе промінь Ра. Прекрасне поєднання понять МА (мати, воліти, бути в наявності) і світла Ра. В нашій мові лишилося лише побутове значення цього слова (віконна рама, що пропускає світло в хату). Певно, візантійська навала винищила первородне поняття, котре, все таки, лишилося на сході в епосі про героїчного Рада, посланця сонячного бога Вішну, котрий утвердив сонячний культ у герці з втіленням темряви і зла - Раваною. (Вішну - це Вищий, Вишній, горішній, тобто знову той же таки Ра).

ПРАВДА. Слово, котре вживають усі жерці релігій, усі соціологи, всі філософи, всі апологети містичних чи політичних вчень. Мається на увазі (в більшості) правда, як точна інформація, відомості про те чи інше явище, ситуацію, подію. Але це лише поверхове значення дивовижного слова, котре складається з
ПРА - тобто найдавніший, той, що народжений від РА - ВЕДА - знання, розуміння.

Отже, правда - це глибинне, вічне, первородне знання, притаманне самому життю.

Разом з тим
КРИВДА - це і криве знання, і прикрите (КР), і вкрадене.

РА, РО, РУ входило в мову пращурів не лише, як основа вогненності, чистоти, вірності, сонячності, а й як єдність, об'єднання, зведення докупи різних чинників, або як ознака спільноти, рідності, єдинокровності.

Наприклад,
БРАТ, СЕСТРА, безсумнівне родичання через Ра. Тим більше, що родини - це ДАТИ в світ нове РА (Ра - дати), звідси - рід (род), народ, родина.

РЯД - як зведення роздрібленості в спільну шеренгу, випрямлення.

ПРЯСТИ - готувати спільну нить з розтріпаного волокна, СТАРАТИСЯ - діяти для РА, ОБРАТИ - взяти за основу РА.

Можна знайти безліч слів у рідній мові, у мовах інших народів, котрі непоборно ствердять вібраційну суть втаємниченого звуку РА (РО, РУ, РЕ, РІ), але справа не в нагромадженні прикладів, а в знаходженні ключа розуміння того, що має бути збагнуте кожним творцем: мова є першожиття народу, і саме вона формує дух нації. Хто зрікається рідної мови, той перестає бути Людиною.

Ходімо далі. Розглянемо, яка основа лягає в динаміку буття? Безумовно, рух.

РУХ - основний прояв РА у зовнішньому світі. Звідси - РУКА (ру-х-а) - орган людини, який рухає, діє, творить,
РУШАТИ, РУШИТИ, РУШЕННЯ - мінлива гра поняття, як у напрямку творчому, так і в руйнівному.
РІКА - як рух води,
РІК - рух часу,
РІЧ, РЕКТИ - рух мови,
РОК, РОКОВАНІСТЬ - течія долі.

КРАЙ - межа, до якої сягає РА. Звідси, КРАЇНА - земля, напоєна силою, полум'ям, щедрістю РА, земля, рідна для даного народу. Ось чому УКРАЇНА, УКРАЙНА - дивовижна, сокровенна самоназва, в якій безодня значень. Це і земля, не обмежена видимими кордонами, а та, котра кличе до РА, вслід за сонцем, це і РАЇНА - багата, сонячна; це і УКРИТА, невидима, прихована в лоні РА. УКРАЇНА - це не тільки географічний терен, держава, сукупність степів, лісів та рік, - а, передусім, духовна країна Свободи, Радості, Мужності, Пошуку - небесна країна РА.

Саме тому козаки Січі Запорізької боронили не стільки якісь там межі землі рідної, як головну суть буття, буття України - ВОЛЮ, РАДІСТЬ НЕПІДЛЕГЛОСТІ. Вони могли відтворити, відродити НОВУ УКРАЇНУ де завгодно - на Дунаї, в Малій Азії, на Кубані, в Америці, аби лише вдалося зберегти Зерно Свободи. Як відомо, цього не сталося, земні козаки загинули навіки, а небесні, легендарні, пісенні рушили шляхом РА у вічну мандрівку до НЕБЕСНОЇ УКРАЇНИ.

ПОРА І НАМ ЗА НИМИ, любі Брати, кохані Посестри!

Ра Святий, прийди у нашу хату,
Розбуди нещадно і зігрій.
Хай всміхнеться Вічно Суща Мати
Усміхом кохання і надій!

Хай у небі, на землі, в безмежжі
Загримить всепереможна РА.
Темні розпадаються мережі -
Народилась Радості пора!

Люди Землі !

Я народився серед вас, жив, навчався у ваших школах, мислив вашими словами, ідеями, дихав повітрям вашої планети. Я став сином людським. Довго, дуже довго я намагався збагнути ваші ідеали, ваші прагнення, щоб віднайти прийнятний для людства шлях до вселенської спів'єдності. І ось - замикається коло, що вичерпало доцільність дальшого терпіння, бо Милосердя Любові, хоч і невичерпне, проте тримається на вищій доцільності. Нині Час терпіння Любові для Землі завершується. Планета зобов'язана дати плід.

Минули напружені тисячоліття еволюції. Ви отримали від Космосу неоцінені скарби духу й розуму : вчення Свободи, полум'я Мужності, ідеал Героїчності. Посланців Великої Матері ви зробили своїми богами, своїми ідолами, створивши для них храми, музеї, мавзолеї. Але як ви скористалися тими дарунками для осмислення свого життя, як преобразили вищими ідеалами суспільство, людську душу, тіло, дії, слово і мисль ?

Ви маєте космічну енергетику, але безсилі перед ілюзорною рукою смерті.

Ви маєте релігії Любові, але їхнім ім'ям благословляєте вбивство і ненависть.

Ви створили вчення Братерства, але ідеями того вчення розрубали єдине тіло Людства на ворожі частки.

Ви розірвали гравітацію планети, але вихід ваших кораблів у міжпланетний простір не звільнив вас від павутини мізерних побутових прагнень. Космічна Ера стала для вас лише ареною нового змагання за марнолюбні земні цілі, вона лише розширила хвороби вашого духу у зоряний простір, загрожуючи далеким світам.

Ви оволоділи термінологією Синів Світла, проголошуючи ідеали Нового Світу, але старанно оберігаєте в словах, думках та діях закони Мороку. Жодне суспільство Землі не проголосило священність та недоторканість Життя, як неповоротного Вияву Світоносної Першосуті.

Ви шукаєте панацеї від хвороб, але спокійно, під захистом псевдозаконів, нищите у в'язницях, концентраційних таборах та лікарнях мільйони людей. Ви ведете нескінченні війни, які ще жодного разу не утвердили людяного результату, - перемогою завжди користувалися найпідліші представники роду людського.

Ви створили безліч технічних пристроїв, скориставшись генієм учених та інженерів, але ні на йоту не підняли морально-етичний рівень сучасних поколінь : наказ деспота або парламенту легко знімає з людини зобов'язання бути милосердною істотою. Досвід останнього сторіччя яскраво свідчить про повну деградацію земних жителів.

Всі ці страшні втрати ще можна було б виправдати прагненням до ВЕЛИКОЇ МЕТИ. У вас ТАКОЇ МЕТИ НЕМА.

Ідея Співстраждання, проголошена безліччю подвижників, перетворилася на свою протилежність : вона годує Дракона Ненависті і Зла енергією Любові і Добра. Так болісні зусилля Синів Світла вивести людство з рабства були використані для ще ганебнішого ув'язнення Духу.

Ідею Духу ви зробили культом торгівлі з Богом.

Ідею Свободи перетворили на наріжний камінь тиранії.

Ідею Любові затьмарили хмарами ненависті і сексу.

Ідею Пізнання зробили рабою утилітарної технології.

Ви абсолютизували смерть. Ви розрубали в психіці поколінь нитку безперервності життя, а отже відчужили власну планету від Єдиного Організму Космосу. Ваш світ став гангреною, раковою пухлиною, що поглинає вогняну енергію Прасубстанції, не творячи на заміну нічого, крім психообразів мерзоти і ненависті. Ноосфера Землі - це вампір Космосу.

Ви ввійшли в ПРОТИСТОЯННЯ КОСМІЧНІЙ ВОЛІ ЄДНОСТІ, а отже повністю знехтували КОСМІЧНЕ ПРАВО.

Ресурси планети - золотий талант Сонця - вичерпується, нових ви не отримаєте. Доля Землі визначається свободою волі людства. Баланс світлих і темних надбань разюче збочений у бік мороку. Земля розірвала еволюційний ланцюг, вибравши шлях самознищення. Але ще є можливість - остання можливість!

Зоряне Братерство простягає руку рятунку: хто почує, хто збагне - той ввійде у Нове Буття.

Прийдіть, мужні, безстрашні, захоплені, закохані! Прийдіть, знедолені, шукачі небувалого, відкинуті, забуті, втомлені безглуздістю рутинного життя ! Прийдіть, мрійники і повстанці!

Створимо Незламне Кільце Зоряного Братерства у незмірності наших сердець ! Сійте чисті зерна Нового Світу у поле душі, а не в лабіринти соціальних структур.

Збирайтеся в політ. Наш вирій - понад хаосом цього світу. Кличте вільних від мізерії повсякдення, кличте їх не в пастки соціальних, політичних чи релігійних формул, - кличте їх у Нескінченність Неба Свободи, яке нам відкриває Велика Мати Світу.

Знаю - страшно, незвично, незбагненне. Ворог навчив думати по-земному, говорити по-земному. Треба стати НАД СОБОЮ, спопелити нікчемну земну логіку вогнем прагнення до Абсолютної Свободи.

Ви боїтеся смерті? Її НЕМА. То вигадка жерців та позитивістів. І релігії й заперечення релігій породжені марою смерті. Я кажу вам - розрубайте в психіці, в свідомості кровню мару, покривало древнього Дракона - Смерть. Ви вічні, невмирущі, безперервні, - лише забули про це у далеких мандрах серед мороку.

Пора повернутися до Батьківської Хати. Чуєте, Браття ?

Ви вже не діти, Люди Землі ! Якщо й тепер ви відкинете ідею Зоряного Братерства, вся вага історичної карми бумерангом обрушитися на планету. Ви боялися Страшного Суду, який має прийти з " неба " ? Той Суд у вашому серці. ВИБИРАЙТЕ!

Мати Світу відкриває браму до Нової Світлиці, але туди не ввійде земна мерзота. Хто побачить ту браму, хто піде на Останній Поклик Любові - той від

Світла. Хто одвернеться - залишиться у одвічному мороці.

Що ще може зробити для вас Любов, Люди Землі ?

Так просто. Так просто зробити вибір, доки ще світить сонце, доки Серце Великої Матері відкрите.

Зоряне Братерство об'єднує душі в Блакитний Легіон Свободи. Де ви, Брати! Озовіться!!!