Подивилася. Щиро вдячна! Гарний ролик, в якому все вдало скупчено. Звернула увагу, що автор виразив подяку Лозко Г.С. (волхвині Зореславі). І нам треба реально діяти, щоб відродити нашу рідну Слов’янську культуру. Мудрість Пращурів – наше коріння. Без коріння людина – манкурт. Тобто це людина без національної культури та національної історичної пам’яті , без релігії та етики, та ще ширше — без культурно-цивілізаційної самоідетифікації. Майже 30 років тому відомий киргизький письменник Ч. Айтматов згадав у своєму романі «І довше століття триває день» легенду свого народу. Вона описує жорстокий шлях створення манкурта, людини, котра забуває все, окрім своїх основних функцій і тому стає ідеальним рабом. Полоненому вдягали на поголену голову щось схоже на шапку, що була свіжою шкірою верблюда. Раба залишали в пустелі на кілька днів із зав'заними руками та ногами і колодкою на шиї, аби він не міг доторкнутися головою землі. Шкіра верблюда під сонцем стискалася. Це разом зі спрагою завдавало пекельних мук полоненому. Він або помирав або залишався жити, забуваючи про своє минуле та ставав ідеальним рабом. Манкурти цінувалися більше, аніж звичайні раби. Людину можуть перетворити в бездушне рабське створіння, повністю підпорядковане господарю, якщо вона забуває свою Батьківщину, мову та історію. Наприклад, за радянські часи була спроба вивести в СРСР нову породу «радянської людини» - «радянський народ» шляхом знищення національної свідомості і пам'яті та прищеплення комуністичного світогляду. Можна поринути в історію, бо «вдалося відшукати низку документів, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови поляками, росіянами і більшовиками-комуністами»: посилання тут:
