Роде наш красний Ой, у лузі червона калина
Хорошенько цвіте.
Ой, роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багато нас є.
А що перша квітка – то рідний батечко,
Хорошенько цвіте.
ПРИСПІВ.
А що друга квітка – то рідная ненька,
Хорошенько цвіте,
ПРИСПІВ.
А що третя квітка – рідна сторононька,
Хорошенько цвіте.
ПРИСПІВ.
Посіяла конопельки
Посіяла конопельки та ще й льон дрібненький,
Бо я доня проворненька в любих татка й неньки.
А я донечка кохана для мамці й татунька,
Чи ж коханою я стану для свого любунька?
Ой, росточки дивовижні, ростіть безупинку,
Зроблю прядиво з вас ніжне, легке, як хмаринка.
Візьму кужіль й веретенко – своїх друзів й свідків,
Напряду ниток тоненьких аж на вісім мітків.
Витчу з них широкі стрічки, встану вранці-рано
І вибілю біля річки під покровом Дани.
Подаруй мені, Дажбоже, сонячне проміння,
А у Лади я попрошу ще й благословення.
А затим за два деньочки з полотна оцього
Я пошию дві сорочки – для себе й милого.
Із проміння приготую нитки веселкові
Та й вишию-вигаптую сорочечки нові.
Листя хмелю, цвіт калини, ягідки черлені –
Це для нього знак кохання, що нуртує в мені.
Показать йому дорогу я попрошу Лелю,
І до нього від порогу рушники постелю.
Чуєш, хлопче мій коханий, сердься чи не сердься,
Але прийдиш ти до мене за велінням серця.