Ще зранку Стрибог міх ковальський у небі
Щосил надима, наче сизе вітрило.
Там хмиз блискавиць розгорівся в горнилі,
Збирається рать на Перунів молебень. Ось візьме Перун до рук молот булатний
Та вийме з горнила звитягу та міць,
І на наковальні в жару блискавиць
Він серце безстрашне почне гартувати.
Пр-в:
Бий Перуне! Бий! Бий! Сили не жалій!
Щоб наш рід козацький повік не змалів!
Не здригнеться в битві серце і рука,
Доки наковальня Божа не змовка!
Там грім нарече ім’ям Волі і Слави
Гартовані в кузні небесній серця.
Піднімуться в небо з долоні Вітця
Міцні Волелюби, орли Святослави.
І злива окропить козачу звитягу,
У небі й під ним зблисне криця свячена,
Праматір Сва ріг із безсмертям знесе нам
Й розгорне над нами веселкові стяги.
