Століття поневолення і гноблення зробили тебе байдужою і апатичною. Ти втратила цікавість і бажання до поривань, а твої прагнення звелися до одного – вижити.

Подарована тобі свобода і незалежність на деякий час захопили тебе, та життєві труднощі і галасливі лідери швидко втомили. Свобода – це не твоя стихія, сучасний українцю. Ти злякався її буяння і відповідальності, яку вона накладає на кожну людину. Незалежність – для інших. Скільки “зайвих” турбот. Ти не звик до цього. Ти не боровся за них. Не ти падав мертвим під Полтавою, гнив у таборах Воркути і Магадана.

Нащадки героїв виявилися “замішаними” на суміші покори і мовчання, боягузтва і безвихідності, аморальності і неповаги до інших людей. Зв’язок поколінь розірвався. Зникли покоління романтиків та ідеалістів. Їм на зміну прийшли холодні, раціональні юнаки, які на хвилі звільнення роблять кар’єру і, що найгірше, – хочуть скористатися зубожінням людей для створення власного добробуту. Вони одночасно політики і бізнесмени, проповідники і рекетири, коли потрібно, стають набожними, хоч не вірять ні в Бога, ні в чорта. Їм хочеться думати, що це вони отак за місяць, за рік вибороли свободу, знищивши жахливу потвору.

Не перебільшуйте і не втішайте себе ілюзіями. Це зробили не ви. Є закономірним, що диктатури, імперії гризуть самі себе. А допоміг їм у цьому “святий Михайло” з товаришами. І тому до кінця життя усі повинні молитися за них.

А у тебе, сучасний українцю, усе попереду. Свободу і незалежність легше отримати, ніж утримати і правильно розпорядитися, тобто примусити їх працювати на щастя і добробут усіх людей України. До того ж ти з самого початку робив так багато помилок, що виправити їх буде важко. Тому негайно берися за роботу. Її перед тобою – непочатий край. Поглянь на цих змучених нестатками людей, на малих дітей, які протягують руки за милостинею. Якщо ти їх не бачиш, значить, погані твої справи. Значить, ти дивишся в протилежний бік і думаєш тільки про тимчасову власну вигоду. Значить, Українській революції не вистачає універсальності ідеалізму і звичайної справедливості.

…Щось не спрацювало у механізмі переходу до незалежності. Історія ще довго буде розбиратися з цим феноменом. Республіка, яка мала найбільші і найкращі можливості і якій усі пророкували блискуче майбутнє, опинилася в жалюгідному стані. Замість будівництва нових підприємств і переорієнтації існуючих відбувалося руйнування. Замість покращення життя людей – повне зубожіння 90% населення. І так рік за роком… І ніякої перспективи попереду.

…Сьогодні чесність не в пошані також. В країні панує моральна криза. Така трагедія нашого знищеного покоління. На зміну колишнім, нечесним, прийшли в основному ті ж самі люди, тільки вже в новому амплуа – “демократів”, по дорозі прихопивши ще нових нечесних. Та чекати чесних ми не маємо часу. Вихід – жорсткий контроль. Демократія неможлива без контролю влади народом. Сьогодні такий контроль повністю відсутній.

Пробудись, Україно! Відправ у відставку усіх цих “учнів-любителів” і знайди мудрих людей, які витягнуть тебе з цієї помийної ями, куди затягнули тебе ці шукачі скарбів. Зроби це заради свого майбутнього, заради нині сущих, заради десятків мільйонів загиблих.

Микола Мироненко.