У неділю, 27 вересня, на околицях Донецька лунали звуки бубна й
хвали язичеським богам. Одна із громад рідновіров (від слів «рідна
віра») відзначала народження старого-сонця, що, по древніх слов'янських
повір'ях, у грудні переродиться у дитину. «Вогонь могутній, злети вище
хмари! Візьми нашу требу - піднеси до неба!» - викликували люди в
довгих сорочках і вовчих шкірах. До
ритуального жертвопринесення родновіри готувалися пів дня. На
галявинці, за допомогою вбитих у землю колів і стебел очерету, зробили
спеціальне місце для ритуалів у вигляді яйця - так зване «капище». Там
же встановили чур (різьблена фігура з дерева) язичеського бога Велеса.
Йому й іншим древнім богам принесли в жертву хліб та медовуху.
«Треби у нас тільки рослинного походження. Тварин ми не торкаємо»,
- завірив 21-літній Ігор Гуляєв, що у повсякденному житті займається
комп'ютерним дизайном. У громаді ж Ігоря кличуть Светоликом. Інші його
однодумці на ритуальній галявині перетворюються у Світозара, Богумира,
Лютобора, Яросвета, Яріну... Серед сучасних язичників зустрічаються
ювеліри, лаборанти хімзаводів, юристи й бізнесмени.
«Ми відновлюємо слов'янські традиції, культуру. Язичество - це не
релігія, а споконвічна віра слов'ян у споконвічні поняття - сонце, небо
й землю», - розповів про свої переконання Ігор Гуляєв.
За словами Ігоря, у родновірів немає ніяких проблем із християнством.
«Просто будь-яка релігія, на відміну від вірування, - засіб
заробити гроші. Поза церквою ми себе почуваємо більше вільними», -
пояснив він.
До речі, донецькі язичники допомогли своїм однодумцям з України,
Росії й Білорусі повернути 24 серпня 2009 року, ідол Перуна на київські
пагорби. Це відбулося вперше за 1021 р. після Водохрещення Русі, коли
князь Володимир скинув ідола в Дніпро. Водружали Перуна на місце
близько 600 язичників. Висота ідола - 3 метри, вага - 800 кілограмів.
|
