В дохристиянські часи наші предки вміли брати життєву енергію не
тільки від їжі, а й від сонця, води, землі, вогню, дерев, рослин,
повітря та інших природних джерел. Така чиста космічна енергія
засвоювалася організмом через енергетичні центри (чари, чакри), які є в
кожної людини, а також через канали рук, ніг, пальців. В наш час теж
зрідка зустрічаються люди, які підтримують життєдіяльність свого
організму не традиційною їжею, а вищеназваними джерелами енергії.
Цьому дослідженню передувала розмова із жінкою, що захоплюється
феншуєм. Зустрівши мене на Хортиці із величезною колючкою акації, вона порадила
поставити її в південній частині житла, щоб відганяти лихо. Я заперечила, що
наш народ завжди поклонявся сонцю і захищатися від нього було б просто дивно.
Похитнути китайські істини мені не вдалося, проте довелося замислитися, чи все,
що приходить з чужих земель, корисно для нас.
Каждая подлинная традиция предполагает, что
человек, принадлежащий к ней, должен совершить восхождение к Богу. Смысл и цель
такого пути – совершенствование человека и постепенное уподобление его Высшему
Божественному Началу. Это означает преображение человеческой природы,
преодоление ее пороков и недостатков, взращивание в себе добродетелей и
достоинств. Подобный путь бесконечен, ибо Бог бесконечно совершеннее человека.
Тем не менее, все традиции подразделяют этот путь на несколько основных
отрезков (ступеней, стадий, "стоянок", уровней), для успешного
прохождения которых требуются особые условия.
