Среди мифологических существ низшего уровня, имеющихся в верованиях восточных славян, особняком стоит образ горного духа по имени Шубин. Сведений о нем нет ни в дореволюционной, ни в советской этнографической литературе. Не упоминают о нем и новейшие фундаментальные издания, такие как двухтомник "Мифы народов мира. Энциклопедия" и "Мифологический словарь".

Довго ніч меркне. Зоря світло запалила, мгла поля вкрила, спів солов'їний стих, говір галок пробудився. Поля черленими щитами перегородили русичі великі, іщучи собі честі, а князю слави.

"Слово о полку Ігоревім"

Співає жито, що здіймає до Сонця колос на лану…А їх почує той, хто має в своїй душі таку ж струну.І на отім земному святі ось так являються вони - лЮБОВ І ВОЛЯ бЛАГОДАТІ ПІСЛЯ ПОХОДІВ І ВІЙНИ. Щось шепоче Княж-Дуб у Священному Гаю…Чи то предок до Сварги, а чи Волхв то шепоче?..

 

Миколи Карпенка. "Велесова книга. Переспіви"

Батько його не впізнав. Зупинився на порозі, і очі його стали великі.

— Невже це ти, сину? — вигукнув він.

— Та ж я, — смутно усміхнувся хлопець.

— Що вчинив з тобою отой дідько? — не втримався батько.

— Він нічого зі мною не вчинив, — сказав хлопець

— На тобі лиця немає! Впізнаю тебе, а більше не впізнаю. То оце така наука мудрості?

— Така, батьку, — мовив хлопець. — Він же попереджав: не впізнаєте мене.

Цілий місяць добирався хлопець до Києва. Ішов лісами, оминаючи села, і пташки направляли йому шлях. Цілий місяць не міг стримати сліз, бо думав: це він, він винуватий! Коли б не сказав купцям покинути хижу, не пішли б вони в ту, в яку вдарила блискавка, а це він, він повів їх на смерть!

Хотів їх урятувати, а наслав біду, і немає йому тепер ані прощення, ані розради.

Прибули вони в сільце, оточене частоколом, де стояло кільканадцять півземлянок і де в людей вони міняли хутра й мед. Навзамін давали вироби із заліза: ножі, укуття для заступів та сох, платили й сріблом. Навесні, казали купці, вони зберуться біля города Кия, а звідтіля поїдуть на промисел човнами. Тепер же набирали товару, який і хотіли везти в далекі краї. Ночувати розійшлися по хижах: хлопець із купцями, а дружинники побіч.

Малий зайняв волів до води, ще сонце стояло на овиді, ще птахи не позамовкали, і він слухав їхню тиху бесіду: знову забалакали про нього.

Сонце сміялося з неба. Зелень навдокруг світилася, але скрізь стояли мокрі дерева, валялося зірване листя, відламані гілки. Вода плюскала під ратицями волів і лопотіла під колесами. Хлопець скорчився на возі, змалів, став ще мізерніший, тільки очі дивилися смутно-невесело. Тільки губи ворушилися, а це промовляв він подумки те, що говорили навколо птахи.

Цілий місяць спокійно вони мандрували, а тоді сталася друга із ними приключка. їхав хлопець на возі і слухав птахів. Слухав, і поступово тривога почала його опановувати, адже оповіли птахи чудне.