В дохристиянські часи наші предки вміли брати життєву енергію не тільки від їжі, а й від сонця, води, землі, вогню, дерев, рослин, повітря та інших природних джерел. Така чиста космічна енергія засвоювалася організмом через енергетичні центри (чари, чакри), які є в кожної людини, а також через канали рук, ніг, пальців. В наш час теж зрідка зустрічаються люди, які підтримують життєдіяльність свого організму не традиційною їжею, а вищеназваними джерелами енергії.

Василь Стус - український поет, літературознавець, правозахисник. Він народився на Вінниччині, жив на Донеччині, де і закінчив середню школу, здобув вищу історико-філологічну  освіту, учителював, працював на журналістській роботі.

У 1963р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки його було відраховано за протести проти арештів у середовищі української інтелігенції. Належав до т. зв. «шістдесятників» — опозиційно настроєних представників творчої молоді, які активно боролися за відродження національної культури, протестували проти реставрації сталінізму. У 1972р. В. Стуса арештовано разом з іншими українськими правозахисниками та засуджено до п'яти років таборів і трьох років заслання.
Перебуваючи в ув'язненні в Мордовії, продовжував творити поезію, писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців в СРСР. У 1979р. повернувся до Києва, але через 8 місяців його знову заарештовано й засуджено на 15 років позбавлення волі.
       Помер під час голодування в карцері 3 вересня 1985р. 19 листопада 1989р. відбулось перепоховання праху Василя Стуса в Києві на Байковому цвинтарі.